Китайська революція поновлюваних джерел енергії

На початку 2017 р. Китай оголосив, що до 2020 р. він інвестує 360 млрд дол. у поновлювані джерела енергії, і перегляне заплановане будівництво 85 вугільних електростанцій. У березні влада Китаю повідомила, що країна вже перевиконала офіційні цілі в галузі енергоефективності, інтенсивності вуглецю і частки екологічно чистих джерел енергії. Вже восени регулювальний орган у галузі енергетики Китаю, Національна енергетична адміністрація, розгорнула нові заходи зі зниження залежності країни від вугілля.


Це лише останні показники того, що Китай перебуває у центрі глобальної енергетичної трансформації, яка зумовлена технологічними змінами і зниженням ціни на поновлювані джерела енергії. Варто зазначити, що КНР не просто інвестує в поновлювані джерела енергії і планує поетапну відмову від вугілля. Він також відповідальний за щораз вищу частку глобального попиту на енергію, а це означає, що тривалий перехід його економіки в бік зростання послуг і споживання змінить ресурсний сектор у всьому світі.
Водночас різні інші фактори знижують споживання світових ресурсів, включаючи підвищення енергоефективності в житлових, промислових і комерційних будівлях, а також зниження попиту на енергію для транспорту через поширення автономних транспортних засобів та їх спільного використання.
Згідно з Beyond the Supercycle: How Technology Is Reshaping Resources, новим звітом Глобального інституту McKinsey (MGI), ці тенденції уповільнюють зростання попиту на первинну енергію. Якщо швидке впровадження нових технологій продовжиться, то це збільшення попиту може досягти максимуму 2025 р. І з менш інтенсивним використанням енергії та підвищенням ефективності вироблення енергії у світовій економіці могло б впродовж наступних двох десятиліть збільшитися на 40-70%.
Заразом як глобальний ріст попиту на енергію знижується, частка Китаю у ньому підвищується. До 2035 р. частка КНР могла становити 28% світового попиту на енергію у світі (порівняно з 23% на сьогоднішній день), тоді як частина Сполучених Штатів Америки – лише 12% (порівняно з 16% натепер).
Китай вже досягнув значних успіхів у скороченні своєї ресурсоємності: у період 1980-2010 рр. його економіка зросла у 18 разів, але споживання енергії збільшилося всього у п’ять разів. За даними Світового банку, це відображає 70% зниження енергоємності на одиницю ВВП.
У своїй 13-й п’ятирічці Китайський уряд прагне скоротити енергоємність на 15% у період між 2016-2020 рр. Уже проведено значну кількість робіт на шляху до досягнення цієї мети. На початку 2017 р. прем’єр-міністр КНР Лі Кецян на Всекитайських зборах народних представників відзвітував про те, що тільки за минулий рік енергоємність їхньої країни знизилася на 5%.
Поновлювані джерела енергії є однією з причин Китайського зниження ресурсоємності. Сподіваючись стати світовим лідером у цій галузі, Китай щороку інвестує понад 100 млрд дол. у вітчизняні поновлювані джерела енергії. Це вдвічі перевищує рівень інвестицій США у вітчизняну відновлювальну енергію і більше, ніж сукупні щорічні внески США і Європейського союзу.
Крім того, Китай інвестує 32 млрд дол. (більше, ніж будь-яка інша країна) в поновлювані джерела енергії за кордоном, а провідні Китайські компанії все частіше лідирують у глобальних виробничо-збутових ланцюгах поновлюваних джерел енергії. Китайська корпорація State Grid Corporation планує розробити енергосистему, яка використовує вітряні турбіни та сонячні батареї з усього світу. Відповідно до оцінок, китайські виробники сонячних панелей мають 20% перевагу порівняно зі своїми колегами із США завдяки ефекту масштабу і більш передового розвитку виробничо-збутового ланцюга. Китайські виробники вітряних турбін, які поступово закрили технологічні прогалини, нині представляють понад 90% внутрішнього ринку КНР, порівняно з 25% 2002 р.
Ці тенденції свідчать про те, що Китай має унікальну можливість забезпечити глобальне лідерство та стане основним джерелом попиту на енергію і передові технології. Його досвід щодо скорочення енергоємності може стати дорожньою картою для країн, що розвиваються. А його інвестиції в поновлювані джерела енергії в країні і за кордоном можуть сприяти додатковим технологічним проривам, які знижують вартість для споживачів усього світу.
Проте на Китай також чекають проблеми, оскільки він переходить від викопного палива до поновлюваних джерел енергії в мінливому глобальному ресурсному секторі. Його економіка як і раніше надто залежить від вугілля і має значні витрати, оскільки це переносить навантаження на інші ресурси, такі як природний газ і поновлювані джерела енергії.
До того ж будівництво сонячних батарей і вітрових електростанцій у Китаї випереджає модернізацію його електричної мережі, створюючи величезну кількість відходів. Китайські виробники відчувають дедалі більший тиск, спрямований на зниження вартості і підвищення ефективності, щоб компенсувати повільне зростання попиту в усьому світі.
Незважаючи на ці перешкоди, технологічні інновації мають допомогти китайським виробникам домогтися підвищення продуктивності і забезпечити економію для споживачів. За даними MGI, до 2035 р. зміни попиту і пропозиції на основні товари могли б призвести до загальної економії коштів від 900 млрд до 1,6 трильйона дол. у світі.
Масштаб цих заощаджень буде залежати не тільки від того, наскільки швидко будуть прийняті нові технології, але і від того, як директивні органи і компанії адаптуються до нового середовища. Але найперше це буде залежати від Китаю.

AddThis Social Bookmark Button