Гаряча лінія Екологічного порятунку (044) 279 52 91

 

«Людського розвитку України»

1. Українська Рада Миру

 


 2. Національний технічний університет України ««Київський політехнічний інститут ім. Сікорського»

 


3. Громадська організація «Союз юристів України»


4.  80 -та окрема десантно-штурмова бригада


 5.  39- й Зенітний Ракетний Полк (Україна)


 

6. Всеукраїнський союз учасників бойових дій, АТО, ветеранів військової служби і правоохоронних органів

"Всеукраїнський Союз"

 


7. Емігрантське радіо

emradio.com.ua 


8.  Національна спілка письменників України


  9.  Українська асоціація зовнішньої політики

 


10.  «Український союз промисловців та підприємців»


 11. «Всеукраїнська спілка громадських організацій «Асоціація ветеранів спорту України» 


12.  «Асоціація екологічних організацій Казахстана»

 


 13. Партія «Захисників Вітчизни»

 

 


14. Аграрна Партія України


15. «Europejski Holding Energetyczny»


 

 16. «Благодійний фонд допомоги беезпритульним тваринам  HAPPY PAW»


  17. Всеукраїнська  громадська організація "Чесне слово "


  18. Первинна  профспілкова  організація "Трудова  солідарність"


19 . Всеукраїнська спілка громадських організацій «Громадянська Солідарність» 

 


20.Конфедерація журналістських організацій України

 

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Сергій Орєхов: «Ми маємо підтримку, нам є на кого орієнтуватися, нам є заради чого реалізовувати у життя ідеї та досягати нових цілей».

З масового усвідомлення екологічних реальних загроз, пов'язаних з тривожними змінами навколишнього середовища у світі почала відбуватися різка політизація екологічних проблем. Зараз ми спостерігаємо це й у нашій країні, кожна політична сила у своїй програмі наголошує про необхідність боротьби за чисте навколишнє середовище, але хто реально готовий цим займатися?

Дивлячись на досвід розвинених країн ми визнаємо, що нам є до чого прагнути та на кого орієнтуватися. Для нашої країни, як колись і для провідних західноєвропейських - найбільшу небезпеку представляють промислове забруднення атмосфери і води, радіаційна небезпека від АЕС, трансграничний перенос забруднення, екологічна ситуація у великих містах та урбанізованих районах.

 

 Натомість Україна ще й має ряд проблем, які притаманні країнам, що розвиваються: вирубка лісів, безсоромне розкрадання природних ресурсів, дефіцит прісної води і палива.

Слід відзначити, що в 70-ті роки ні капіталістичні, ні соціалістичні країни також не могли вирішили вищеперераховані проблем. Різниця (і дуже суттєва) полягала лише в тому, що держави з розвиненою ринковою економікою почали раніше реагувати на небезпечну ситуацію.

Розвинені країни Західної Європи і Японія, де обмеженість території та висока «щільність» техногенного тиску створювали особливо напружену екологічну ситуацію, першими прийняли екологічне законодавство. Саме тут з'явилися «зелені рухи», які пізніше переросли у партії «зелених», які вже в 80-х роках увійшли до складу деяких парламентів і в Європарламент. Поєднання екологічних гасел з боротьбою проти ракетно-ядерної зброї посилило їхню популярність. Саме під їх тиском були, ініційовані перші серйозні екологічні заходи урядів.

Саме так складалася в світі державно-монополістична екологічна політика, що реалізувалася в:

- Зростанні витрат держав і монополій на екологічні цілі;

- Створенні у всіх розвинених і багатьох країнах, що розвиваються міністерств охорони навколишнього середовища (СРСР був лише 129-ою країною світу, яка створила таке міністерство);

- Прийнятті державних екологічних програм і цілого комплексу законів по навколишньому середовищу;

- Освіту в найбільш розвинених країнах великих екологічних індустріальних комплексів, куди увійшли найбільші монополії, що налагодили виробництво очисного устаткування, і т. д.

Все це дало позитивні результати. Наприклад, у ФРН, однією з найбільш прогресивних країн в області екології, досягнуто серйозне оздоровлення екологічної обстановки на щільно заселеній і забудованої території, де зосереджені традиційно «брудні» виробництва (нафтохімія, вугільно-металургійний комплекс, АЕС і т. д.). Рейн перестав бути «стічною канавою» Європи: біологічну очистку проходять більше 90% вод, які туди скидуються. Проведена модернізація вугільних електростанцій, майже «чисте небо» над Руром – містом найбільшого скупченням шахт, металургійних і хімічних заводів.

Проаналізувавши все це, що можемо сказати, так, Україні дістався чималий спадок від СРСР у вигляді важких промислових підприємств, ми пережили екологічну катастрофу – вибух на четвертому енергоблоці ЧАЕС. Зважаючи на все це, політичні сили роблять усі необхідні заходи, що стосуються планування у покращенні екологічної ситуації. Інше питання полягає у реалізації цих програм та ідей.

Говорити можна багато, але ніщо не може бути показовішим за конкретні дії. Та як ми бачимо, після виборів обіцянки щодо змін на краще в екології України, швидко забуваються.

Ми маємо підтримку, нам є на кого орієнтуватися, нам є заради чого реалізовувати у життя ідеї та досягати нових цілей.

 Tarik Cohen Jersey
AddThis Social Bookmark Button