Будівництво 3-го та 4-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС, чому громадськість проти?

Будівництво енергоблоків №3 та №4 ХАЕС було розпочато ще у 1985 році. Але його припинили в 1990 році після оголошення Верховною Радою мораторію на будівництво нових АЕС на території України. На сьогодні будівельна готовність енергоблоку №3 ХАЕС становить 75% №4 – 28%. При спорудженні будівельних конструкцій енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС було освоєно 17% загальної проектної вартості.

9 червня 2010 року Кабінет Міністрів України і Уряд Російської Федерації підписали рамкову угоду про добудову 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС. Угодою передбачається, що російська сторона забезпечує фінансування проекту в обсязі, необхідному для проектування, будівництва й введення в експлуатацію блоків, зокрема для оплати послуг і товарів, які поставляються з РФ в Україну. Вартість проекту оцінюється в 40 млрд. грн, з яких 80% буде залучено за рахунок кредиту Російської Федерації, а 20% - за рахунок надбавки на тариф електроенергії.

6 вересня 2012 року, Верховна Рада України прийняла проект Закону України №11088 про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків № 3 і 4 Хмельницької атомної електричної станції.

Попри прийняті рішення громадськість, представники екологічних рухів, організацій в Україні та за кордоном в один голос говорять, що відновлювати будівництво – недоцільне та непотрібне ні країні, ні її жителям. Адже, у добудові ще двох блоків ХАЕС немає економічної потреби: в Україні існує надлишок електроенергії, а очікуваного росту її споживання не відбувається. На думку екологів, гроші, які плануються виділити на будівництво, доцільніше вкласти у заходи з енергоефективності та енергозбереження.

Виникають сумніви також щодо довговічності та надійності наявних конструкцій, які не консервувалися та простояли під відкритим небом чверть століття.

У світі вже була подібна ситуація: у Болгарії, де з часів Радянського Союзу були недобудовані блоки на АЕС Белене. Після обстеження конструкцій (які, на відміну від України, були законсервовані), комісія ухвалила рішення про повний демонтаж існуючої інфраструктури під нові блоки. Витрати на демонтаж склали 112 мільйонів євро, що виявилося дешевшим, ніж „підлаштування” конструкцій під нові реакторні установки.

В той час як розвинуті країни Європи та світу відмовляються від використання атомної енергетики, Україна планує будівництво енергоблоків, спроектованих в минулому столітті. До того ж досі невідомо чи можливо інтегрувати ці реактори у існуючу будівельну інфраструктуру на ХАЕС.

Занепокоєння у європейської спільноти викликає і те, що проект, суперечить законодавству України, бо не було проведено державну екологічну експертизу, яка б дозволила оцінити ризики та вплив від запланованої побудови. Таке недбале ставлення до планування та оцінки ризиків проектів ядерної енергетики є неприпустимим у світі, який досі переживає наслідки катастроф на Чорнобильській та Фукусімській АЕС.

З цього приводу Грінпіс звернувся до української влади. У зверненні зазначається, що наразі немає стратегічної необхідності добудови енергоблоків оскільки Україна має надлишкові встановлені енергетичні потужності та колосальний потенціал енергозбереження та модернізації наявних енергоблоків. Крім того, будівництво енергоблоків не підвищить енергетичну безпеку України, а навпаки, тільки посилить залежність від сусідньої країни. «Згідно укладених угод Росія стане монопольним постачальником палива для планованих блоків протягом всього періоду експлуатації.» – зазначається у зверненні.

Яка доля чекає на Хмельницьку АЕС, та чи прислухається влада до думки провідних українських і зарубіжних екологів, на разі невідомо. Довідка: Хмельницька АЕС щорік виробляє близько 6—7 млрд квт·г електроенергії, або = 9 %, що виробляється на АЕС України.