Гаряча лінія Екологічного порятунку (044) 279 52 91

 

«Людського розвитку України»

1. Українська Рада Миру

 


 2. Національний технічний університет України ««Київський політехнічний інститут ім. Сікорського»

 


3. Громадська організація «Союз юристів України»


4.  80 -та окрема десантно-штурмова бригада


 5.  39- й Зенітний Ракетний Полк (Україна)


 

6. Всеукраїнський союз учасників бойових дій, АТО, ветеранів військової служби і правоохоронних органів

"Всеукраїнський Союз"

 


7. Емігрантське радіо

emradio.com.ua 


8.  Національна спілка письменників України


  9.  Українська асоціація зовнішньої політики

 


10.  «Український союз промисловців та підприємців»


 11. «Всеукраїнська спілка громадських організацій «Асоціація ветеранів спорту України» 


12.  «Асоціація екологічних організацій Казахстана»

 


 13. Партія «Захисників Вітчизни»

 

 


14. Аграрна Партія України


15. «Europejski Holding Energetyczny»


 

 16. «Благодійний фонд допомоги беезпритульним тваринам  HAPPY PAW»


  17. Всеукраїнська  громадська організація "Чесне слово "


  18. Первинна  профспілкова  організація "Трудова  солідарність"


19 . Всеукраїнська спілка громадських організацій «Громадянська Солідарність» 

 


20.Конфедерація журналістських організацій України

 

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Що робити з дефіцитом запасів прісної води?

За прогнозами, у 2025 році 1,8 мільярдів осіб проживатиме в районах крайнього дефіциту води. Опріснення води - видалення солей з морської води - все частіше пропонується як вирішення цієї проблеми. Але перш, ніж опріснення зможе внести реальні зміни у вирішення прісноводної кризи, яка невпинно насувається, потрібно подолати перешкоди, які роблять цей процес дорогим та неефективним.

Вчені передбачають, що до 2016 року кількість прісної води, яка виходить з опріснювальних установок, перевищить 10 млрд. галонів (38 млн. кубометрів) на рік. Сучасні опріснювальні установки використовують технологію зворотного осмосу, яка полягає у протиснені солоної води через тонкі напівпроникні пластикові мембрани. Великі молекули або іони, такі як сіль, не можуть пройти крізь мембрану і відфільтровуються, тому з іншого боку мембрани витікає прісна вода.

Цей метод потребує набагато менше енергії, ніж опріснювальні технології, які використовувались раніше - наприклад, нагрівання морської води та збір прісної з водяної пари. Але, як і раніше, до 40% експлуатаційних витрат типової установки зворотного осмосу становить виробництво електроенергії для запуску системи. Тому інженери шукають способи скоротити витрати і зробити установки більш ефективними, починаючи з мембранного рівня.

Мембрани зворотного осмосу значно покращились з моменту їх винайдення у 1960 році. Так, сучасні мембрани ефективніше пропускають воду та затримують сіль. Мембрани також стали більш стійкими до бактеріального забруднення.

Але незалежно від того, наскільки надійними стають мембрани, тим не менш, установки зворотного осмосу повинні ставати дешевшими в спорудженні та експлуатації, щоб відповідати вимогам сучасного світу, який все більше потерпає від спраги, особливо в регіонах, що розвиваються.

Один зі способів вирішення цієї проблеми полягає в стандартизації компонентів установки і технологій, що має зробити установки меншими та ефективнішими.

Іншою головоломкою є те, що робити з солоною водою або розсолом, утвореним в процесі опріснення. Якщо установка розташована неподалік від океану, розсіл можна сміливо випускати назад у море. Але для установок зворотного осмосу, які розташовані на віддаленій від моря території, позбутись цього концентрованого розчину більш проблематично.

Необхідно розуміти, що опріснення - це не панацея у вирішенні проблеми питної води. Раціональне землекористування і збереження водних ресурсів – одне з основних завдань, які стоять сьогодні перед людством.

 Rashaan Evans Womens Jersey
AddThis Social Bookmark Button