Сумні реалії: Україна на 95 місці серед 112 країн світу за рейтингом якості питних джерел

Сьогодні в Україні практично немає якісної, незабрудненої техногенної річкової чи озерної води, а береги водойм завалені побутовими та промисловими відходами. За даними ООН, Україна посідає 95 місце серед 112 країн світу за рейтингом якості питних джерел, – практично всі водні ресурси нашої країни містять шкідливі речовини.

Основні «водні артерії» – Дніпро та Десна –вкрай забруднені промисловими відходами. Старі водопроводи перетворилися на основний розсадник мікробів. В великій мірі це є наслідком проблеми збирання та утилізації побутових відходів. Сьогодні вкрай необхідно проводити широкомасштабну просвітницьку роботу серед населення України, з одного боку, і прийняття Закону про роздільний збір побутових відходів на етапі їх утворення та про засади їх утилізації. Одночасно це стане вигідним напрямком ресурсозбереження. Такі закони давно прийняті у високо розвинутих країнах. У Японії ще у 1992 році почав діяти закон «Про стимулювання використання вторинної сировини», в 1997 році – закон «Про стимулювання сортування при зборі та повторне використання тари й пакувальних матеріалів».

Успішна цінова політика у сфері використання вторинних ресурсів розроблена в багатьох країнах. Зокрема, в Нідерландах максимально можливий збір пластикової тари забезпечується за рахунок того, що ціна порожньої пластикової ємності становить до 50% вартості напою.

В Україні ж проблема відходів ніяк не вирішується: відходів виробництва та споживання за кожний рік накопичується більше, ніж у дванадцяти країнах ЄС разом узятих. Як показують дослідження, у питній воді, що тече з крану, вміст марганцю десятикратно перевищує нормативний рівень, вміст заліза вищий за норму в 15 разів, міді – у 20 разів. І на цих речовинах ще далеко не вичерпується перелік шкідливих субстанцій у воді.

За тимчасовими дозволами споживається вода у 260 населених пунктах нашої країни, оскільки питною її назвати аж ніяк не можна. За проведеним опитуванням одного з київських інститутів соціології, українці використовують воду з 63 тисяч річок та 1160 водосховищ. Загалом у 2006 році в українські водойми скинуто 650 тонн нафтопродуктів, майже 12 тисяч тонн азотовмісних сполук, 67,6 тисяч тонн нітратів, 30 тонн солей цинку, 15 тонн солей нікелю. За словами вчених, найбільшої шкоди воді завдає кухонна сіль, основними компонентами якої є хлорид натрію. Саме ним посипають дороги взимку, які потім з дощами змиваються у водойми.

У практиці знезаражування питної води є декілька поширених методів, як-от: хлорування, озонування, ультрафіолетова обробка тощо. Хлорування вважається одним із найдешевших та найефективніших методів очистки. Основною проблемою цього методу є висока активність хлориду, що вступає в хімічні реакції зі всіма органічними (барвники, нафтопродукти, феноли тощо) та неорганічними речовинами, що містяться у воді. При хлоруванні такі речовини утворюють токсини, мутагенні й канцерогенні речовини, в тому числі діоксини.

Не варто забувати, що більшість канцерогенних і мутагенних хлорорганічних речовин потрапляють в наш організм при купанні (годинне приймання ванни дорівнює 10 літрам спожитої хлорованої води). Ряд онкоепідеміологічних захворювань, причини яких досліджувалися вченими у США й Німеччині, довели взаємозв'язок між захворюваннями населення окремими формами ракових хвороб та вмістом у питній воді хлорорганічних сполук, серед яких відзначалася найбільша концентрація хлороформу.

В багатьох країнах вже уникають такого методу очистки води як хлорування, переходячи на більш природні, екологічні та безпечні способи знезараження.

За даними німецьких вчених, мінеральна вода з пластикових пляшок може негативно впливати на здоров'я. Виявилось, що цей матеріал часто виділяє хімічні сполуки, які справляють патологічний вплив на ендокринну систему людини.

Вчені Німеччини вивчали двадцять взірців мінеральної води, що продається у країні. Дев'ять взірців бралися з пластикових пляшок, дев'ять – зі скляної тари і два – з комбінованої упаковки (папір+пластик). В багатьох взірцях питної води виявлено речовини, аналогічні до жіночого гормону естрогену, – 100% у комбінованій упаковці, 78% – у пластикових пляшках, 33% -- у скляній тарі.

Забруднена вода дуже часто містить шкідливі речовини, зокрема нітрати, що потрапляють до неї дощівкою з полів або городів. Нітрати – це один зі складників добрива, що змивається дощами в ріки, озера, підземні води. Потрапляючи в організм, нітрати перетворюються на нітрити: вони з'єднуються з гемоглобіном, що переносить кисень від легень до тканини. Під дією нітритів гемоглобін не здатний з'єднатися з киснем, внаслідок чого трапляється кисневе голодування організму

І ще. Фільтрація за допомогою мембран поділяється на чотири основні категорії: мікрофільтрація, ультрафільтрація, нанофільтрація та зворотній осмос.

Мікрофільтрація – це процес механічного фільтрування, що дає змогу затримувати тонкодисперсні та колоїдні домішки, водорості, одноклітинні мікроорганізми. Для цього застосовуються дискові, каркасно-навиті та патронні фільтри.

Ультрафільтрація за допомогою мембран забезпечує затримування тонкодисперсних та колоїдних домішок, макромолекул (нижня межа молекулярної маси становить декілька тисяч), водоростей, одноклітинних мікроорганізмів, цистів, бактерій, вірусів тощо.

Нанофільтрація дає можливість отримувати винятково чисту воду високої якості. Вода очищується від небезпечних вірусів, бактерій, органічних сполук, молекул солей тощо.

В процесі зворотного осмосу вода та розчинені в ній речовини розділяються на молекулярному рівні. При цьому з однієї сторони мембрани накопичується практично ідеально чиста вода, а забруднення, в тому числі й розчинені сполуки, залишаються на іншій стороні мембрани.

Процес фільтрації води є надзвичайно важливим при її споживанні, оскільки всі шкідливі домішки та сполуки, що містяться у воді, можуть справляти неабиякий негативний вплив на здоров'я людини.

Як не забруднювати, а не як очищати – така зміна парадигми спостерігається в цілому світі, а екосанітарія стала провідним напрямком розвитку технологій використання води людиною. Такий підхід має замінити усталені підходи до господарювання у сфері водних ресурсів в Україні. Переймати світовий досвід і усувати причини замість боротися з наслідками —шлях, яким повинна піти наша держава.