Гаряча лінія Екологічного порятунку (044) 279 52 91

 

«Людського розвитку України»

1. Українська Рада Миру

 


 2. Національний технічний університет України ««Київський політехнічний інститут ім. Сікорського»

 


3. Громадська організація «Союз юристів України»


4.  80 -та окрема десантно-штурмова бригада


5.  Національна спілка письменників України


  6.  Українська асоціація зовнішньої політики

 


7.  «Український союз промисловців та підприємців»


 8. «Всеукраїнська спілка громадських організацій «Асоціація ветеранів спорту України» 


9.  «Асоціація екологічних організацій Казахстана»


   10. Партія «Захисників Вітчизни»

 


11. Аграрна Партія України


12. «Europejski Holding Energetyczny»


 13. Всеукраїнська  громадська організація "Чесне слово "


  14. Первинна  профспілкова  організація "Трудова  солідарність"


15 . Всеукраїнська спілка громадських організацій «Громадянська Солідарність» 

 


16.Конфедерація журналістських організацій України

 

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Український степ перетворюється у пустелю

Проаналізуємо все по черзі. Сонце посилає нам відносно постійний потік променевої енергії. Тоді чому ж в одному регіоні дуже спекотно, а в іншому погода на тій же географічній широті є прийнятною, адже кут падіння сонячних променів і відповідно кількість надходження енергії на одиницю поверхні в них однакові?

Справа в тому, що Сонце посилає до нас енергію насамперед не у формі тепла, а в основному у формі короткохвильового (видима частина спектру - світло) і частково ультрафіолетового випромінювання.

Якщо енергія світла потрапляє на непрозору поверхню, вона переважно поглинається, перетворюючись в тепло (інфрачервоне випромінювання) і частково відбивається знову в простір. Відповідно, характер поверхні і її здатність відбивати сонячні промені в простір є визначальними в її нагріванні. Наприклад, в тундрі взимку може світити сонце, однак низький

кут падіння світла і біла поверхня снігу на 98 % відбивають сонячні промені і енергія фактично не поглинається. Як результат - в Арктиці тепла мало.

А тепер перенесемося в Український Степ. При наявності добре розвинених рослин, що затінюють грунт листям, дуже високої температури в регіоні традиційно не буває.

Тобто більшу частину енергії світла використовують і трансформують зелені рослини. Зовсім інша ситуація там, де в наявності результатів діяльності людини: на поверхні ґрунту полів немає рослинності (чорний пар, рілля, витоптані пасовища, дороги, будівлі, транспорт) або з малорозвиненою рослинністю. Тут сонячні промені майже повністю поглинаються і трансформуються в теплову енергію. Найвищу температуру повітря, як відомо, формують пустелі - простір, позбавлений суцільного рослинного покриву. Саме нагріта поверхня суходолу є тією своєрідною плитою, яка нагріває грунт і приземної повітря, робить його сухим. Формується постійна зона високого тиску, яку обходять стороною вологі фронти повітря.

Дуже схожа ситуація влітку формується в сучасній зоні Степу.

Зараз зона Степу становить 41,5% площі країни. Майже половина цих земель має аграрний потенціал.

За останні 20 років середня температура в цій грунтово-кліматичній зоні зросла на 1,7 С. Кількість тепла, що надходить за теплий період року, істотно зросла. Наприклад, в умовах 2012 сума температур вище ніж 10 С.

Особливо інтенсивно наростають високі температури повітря.

Такі кліматичні зміни викликає і підсилює недалекоглядна діяльність людини, зокрема розорення території. У зоні Степу перетворені в ріллю 62,2% території, відбувається активне знищення лісових насаджень (лісових смуг, байраків, лісів, розорані водоохоронні зони річок та водойм і т.п.). На

Півдні сьогодні майже немає перешкод для сильних сухих і гарячих, які інтенсивно висушують землю і забирають дефіцитну вологу у посівів. Орні землі через активні деградаційні процеси, влітку перетворюються на твердий, схожий на цеглу, моноліт, з глибокими тріщинами. У таких умовах рослинам вижити складно.

За останні десятиліття відбувається фактичне усунення кордонів природно-кліматичних зон на 100-150 км на північ. Умови вегетації в традиційній зоні Північному Степу (Дніпропетровська, Кіровоградська області та ін) За останні роки фактично відповідали зоні Південного Степу. А у Південному Степі (Херсонська, Запорізька області, Кримська АР та ін). Реально проявляються ознаки опустелення.

Збереження наявних тенденцій змін клімату в найближчі 20 років становлять реальну небезпеку фактичної втрати для інтенсивного землеробства не тільки зони Степу, але й понад половини площ орних земель країни і майже двох третин площі сучасної зони Лісостепу.

Такі наслідки можуть призвести до десертіфікаціі (непридатності території для проживання людей і ведення господарської діяльності) значних регіонів, тобто фактично до:

- втарти у господарському використанні від 15 до 21 млн. га площ орних земель;

- недостачі щорічного валового збору від 24 до 40 млн. т якісного зерна та інших продовольчих культур (овочів, плодів, ягід, винограду, горіхів, кормів), що є традиційною продукцією зони Степу;

- неконтрольована міграції населення зони Степу у північніші регіони країни через неможливість ведення аграрного виробництва, дефіциту прісної і чистої води; дискомфорту навколишнього середовища для життя на Півдні.

Протистояти цим процесам, якщо вони досягнуть значного розвитку і руйнівної сили, буде надзвичайно складно.

Звичайно, зупинити небажані кліматичні тенденції неможливо, проте локально пом'якшити їх негативні наслідки цілком реально. Про це свідчать результати досліджень різних галузей науки. Наявні знання в процесі змін кліматичних умов вимагають і вимагатимуть істотного доповнення, конкретизації, системності та комплексності. Вони вже сьогодні необхідні для наукового обґрунтування "Програми збереження екологічно безпечних умов функціонування біоценозів і геоценоза зони Степу» і своєчасного втілення її в життя. 

 

 Jalen Reeves-Maybin Authentic Jersey
AddThis Social Bookmark Button